Надіслати
НОВИНУ
 
21.11.2017    П:404 К:0
Революція Гідності у спогадах активістів Майдану Тячівщини (ФОТО)
21 листопада Україна відзначає День Свободи та Гідності. Чотири роки тому в цей день у Києві розпочалися події, які змінили хід української історії.
Наприкінці 2013-початку 2014 року активісти з Тячівщини, відмовившись від особистого комфорту, теж вирушили до Києва захищати демократичні цінності та ідеали, в які вірили. Чому українці вийшли на Майдан, якими були його наслідки – про це розмірковують учасники революції Гідності з Тячівського району на сторінках українсько-чеської книги «Фрагменти з Майдану».

Олег Куцин, м.Тячів, командир роти «Карпатська січ», Почесний тячівець:
 

«Ще задовго до Майдану ми розуміли, що якісь дії є необхідними, адже, якщо дати закріпитись цій владі, то ми втратимо державу вже за кілька років. Уряд й верхівки влади були проросійськими, вони реформували на російський лад всі наші військові структури. Всіх офіцерів, генералів, які мали проукраїнські патріотичні погляди, так чи інакше усували від керівних посад, така ж ситуація відбувалась в СБУ, міліції. Отже, ми просто йшли шляхом Білорусії і розуміли, що рано чи пізно Україну просто включать у якесь нове формування на кшталт Совєцкого Союзу, чи інших проявів новітньої Російської імперії. Наша партія, звісно, розраховувала на якесь політичне, демократичне вирішення проблеми, але й не виключала революційний шлях…

 Силовий розгін Майдану був спробою показати народу, що влада настільки сильна, що не боїться суспільства і буде робити так, як вважає за потрібне. І тут вони перегнули палицю. Після побиття студентів, я виступив на народному віче в центрі міста Ужгорода, оголосив мобілізацію на Київ і відразу ж там сформувалась перша сотня добровольців, з якими ми вирушили на київський Майдан. В перші ж дні ми зайняли перший поверх Київради, Жовтневий палац (після Майдану перейменовано на палац Свободи) та Український Дім для того, аби люди мали де відпочивати, харчуватись та ночувати. Майдан творили як політики й різні артисти, що виступали зі сцени, так і прості люди, що забезпечували харчування, прибирання та охорону.

Важливо, що за три місяці Майдану ні одна вітрина, ні одне вікно в центрі столиці не було розбито, не понівечена ні одна будівля, ніяких розбоїв та крадіжок. Не даремно цю революцію назвали Революцією Гідності. Майдан став нормальною реакцією суспільства на корумповану бандитську владу. З іншого боку, це був такий собі пік вічної боротьби Росії за Україну та Західних, європейських цінностей, які, власне, й перемогли. Україна у цій боротьбі вибрала бік Європи, хоча, звісно, боротьба ще не закінчена, адже від Росії ще можна чекати багато чого.

Трохи змінилась система, помінялись люди, але залишилась корупція зі старими схемами. А я хочу побудувати державу з європейськими цінностями, державу соціальної й національної справедливості».


Богдан Колодницький, волонтер, смт Тересва

«Чому виник Майдан? Все сталося тому, що ми теж хочемо жити, як кожен нормальний європеєць. А коли я побачив, що б’ють дітей, то собі уявив, що там міг бути мій син і так подумав кожен українець. Але ж хто б міг подумати, що плани путіна можуть бути зірваними з такої маленької групки студентів? Так би не дозволили собі поступити ні в Чехії, ні в Німеччині, ніде. І ми б хотіли, аби у нас закони були для людей і про людей. Ми вже дожилися до того, що одного ранку могли прокинулись і почули «Масковскоє врємя 7 часов». Тому взяли в руки дерев’яні щити і поламали всі плани Москви. Путін не може ніяк пережити, що так сталось. Зараз, на сході України, триває продовження Революції Гідності і боротьба за кордони України. Я приїхав на Майдан 2 грудня. Почали виставляти намети, сцену. Перше, що я побачив – плакати з написом «Афганці з народом» і зразу долучився до Афганської Сотні, адже теж служив у Афгані. Ми часто стояли між людьми й «беркутами», стояли стіною, аби не допустити кровопролиття. Багато наших афганців потім пішли на схід, зразу після Майдану. Про Майдан можна говорити день і ніч. Щодня ставало все більше людей і все більше людей допомагали Майдану. Ціллю нашої сотні було не допускати цієї бойні, яку постійно намагались спровокувати з боку влади. До Майдану в Україні практично всі керівні посади займали росіяни – це міністр оборони, голови СБУ, МВС. Це все було лігвом тероризму і зараз вони всі втекли в Росію лише завдяки Майдану. На Майдані загинула далеко не одна сотня, ще багато кого до тепер не знайшли. За межами Майдану було небезпечно, там людей ловили, били, вивозили… Росії не потрібні Крим та Донбас, Росії потрібна вся Україна. Путін боїться, якщо Україна підніметься у розвитку, то росіяни теж повстануть».

Віталій Бенчак, активіст, смт Тересва

«У 2005 році ми мали великі надії на Ющенка. Це був пережиток комуністичної совєцкої влади – завжди надіятись на когось. Після Революції Гідності ми нарешті зрозуміли, що не треба ні на кого надіятись, треба просто все робити самому. У 2010 році до влади приходить Янукович – людина, яка двічі сиділа в тюрмі, явний агент КГБ. Систему він будує виключно на викачуванні грошей, як у Росії.

Чому Майдан почався зі студентів? Тому, що молодь є прогресивною ланкою суспільства. Тому, що підписання угоди з Євросоюзом дало б їм можливість отримати освіту європейського зразка і, само-собою, вони прагнули до європейського рівня життя. І тут, 21 листопада, коли ми від цього відмовились, коли нам сказали, що ми маємо йти назад, у Азію, почалось таке збурення українського народу, а особливо, українського студентства, що й призвело до початку Революції Гідності. І коли 25 листопада уже весь світ побачив справжнє обличчя цієї влади, коли беззбройних дітей б’ють ледь не до смерті до зубів озброєні працівники правоохоронних органів, коли дівчат б’ють бітами та стають їм на голови, ламають державні прапори, це стало переломним моментом. За всі ці роки Януковича при владі принижували гідність українців, просту людину чи дрібного підприємця могли обікрасти як на вулиці, так і вдома чи на роботі, як бандити, влада чи міліція. Все погрузло в корупції. Єдиний аргумент влади, чому вони тоді віддали наказ про розгін Майдану – мітингуючі заважали встановлювати новорічну ялинку. Особливо у грудні на Майдані виступало дуже багато українських гуртів і вони величезну роль відігравали у тому, що Майдан вистояв. Щонеділі всі збирались на віче. Велику роль у Революції зіграли кияни, які брали на себе дуже багато обов’язків. Під час концерту рок-гурту «Океан Ельзи» на Майдані зібралось близько мільйона людей. Майдан – це дійсно була держава в державі. Вдень тут перебуло сотні тисяч людей, вночі, звісно, меншало людей, але завжди знаходилось кому стояти на барикадах, в охороні. На Майдані зародився потужний волонтерський рух в Україні. Так би мовити, «хтось був голкою, а хтось і ниткою». Також, ми нарешті зрозуміли, що таке «в єдності сила», адже коли якийсь міліціонер у тебе незаконно забирає права, або якийсь суддя незаконно засуджує, то коли ти сам – вони з тебе просто сміялись, а коли під відділок нас приходило сотні, тисячі, то вони вже нас боялись. Тоді влада приймає закон, що більше трьох машин в колоні їхати не може – машини конфісковували, а людину могли за це посадити за грати. Ці так звані диктаторські закони мали набути чинності 20 січня 2014 року. Ми розуміли, що це закони, які зроблять з нас рабів і тоді Майдан пішов на штурм. Дуже метафорично, адже 22 січня – день Соборності України, і якраз після цього ми отримали перших вбитих. Це Сергій Нігоян – українець вірменського походження, це Михайло Жизневський – білорус з Мінська, який приїхав допомагати Україні, і це Юрій Вербицький – кандидат фізико-математичних наук зі Львова. Уже після 20 січня люди, які були на Майдані, розуміли, що це вже не просто мітинг, протест, а це вже реальна революція і завтра ти можеш вже не повернутись додому. Сильний тиск чинила церква московського патріархату. Зі мною їхав знайомий односельчанин Іван, то йому з монастиря дзвонили і казали: «Повертайся, бо ти не маєш права туди їхати, ти помреш!». Найстрашніші події відбулись 20 лютого. Розстріл. Я тоді був у 7-й Закарпатській сотні. Загалом, ми формувалися за козацькою системою, на сотні самооборони. Після грудневих нападів була створена народна самооборона, згідно з конституційним правом на захист. На час розстрілів Київ був заблокований військовими машинами, закриті всі станції метро, влада називала це «антитерористичною операцією». Стріляли, в основному, не українці, а російські спецслужби. Ті п’ять мільйонів людей, які постійно перебували на Майдані, стали по іншому мислити».


Tyachiv.com.ua за матеріалами книги «Фрагменти з Майдану»






Коментарі (0)

Додати коментар
Введіть число
 
 
Новини від KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...
Афіша кінотеатра Cinema Citi